Зцілення душі і тіла у Зарваницькій святині
Зарваниця завжди вважалася в нашому народі тою святинею, куди можна було б принести свої болі, труднощі, переживання. А скільки вислуханих молитов, оздоровлень, які віруючі передають з уст-в-уста, покріплюючи довіру до Богородиці «Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на Тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися» (Молебений конон Пресвятої Богородиці).
Саме із таким проханням, напередодні престольного празника, прочани церкви Покров Пресвятої Богородиці м. Заліщики, із ініціативи отця І. Сендзюка та сестер монахинь, організували поїздку до Зарваницької Богородиці. Там другої п’ятниці кожного місяця проходить Велике Соборування, або Таїнство зцілення душі і тіла, назва якого пішла від практики його звершення декількома священиками – «собором». Призначення таїнства Соборування – цілковите зцілення людини. У молитвах, що читаються при звершенні таїнства, неодноразово звертаються до Бога прохання про прощення гріхів страждучого та про його одужання. Саме тілесне зцілення у молитвах таїнства ставиться у залежність від зцілення душевного, для якого необхідне покаяння, тобто прощення гріхів, поєднане з твердою обіцянкою виправити своє життя відповідно до заповідей Божих.
Для звершення таїнства використовується єлей (олія, за можливістю - оливкова). Єлей – один з найдавніших релігійних символів. З сивої давнини це був не тільки їстівний продукт, але й лікувальний засіб, і рідина для світильників, і косметичний засіб. Достаток олії сприймався як ознака благо сповідання Божого. Єлеєм натирали тіло, змащували волосся. Єлеєм помазували на служіння священників та царів.
Традиційно відправляють це таїнство декілька священників, не обов’язково сім. Проте, у виключних обставинах, може відправляти і один священик. Виникає питання: Чи прощаються при Соборуванні гріхи? Поза сумнівом так, якщо людина внутрішньо кається в них – адже з проханням про прощення гріхів починаються молитви про зцілення. Проте важливо пам’ятати, що для каяття у таких серйозних гріхах, які несумісні з перебуванням у Церкві (таких як вбивство, в т.ч. аборти, блуд та перелюб, в т.ч. життя у так званому «цивільному шлюбі» без реєстрації та відпадіння від віри у різних формах, в т.ч. звернення до інших релігійних практик, до гадалок та «цілителів», викликання духів, різних форм та окультизму, та інші тяжкі гріхи по відношенню до ближніх) – необхідне таїнство Покаяння, тобто сповідь.
Сповідь – це очищення душі і тіла, це шліфування кристалів душі. Тільки доброю сповіддю, щирою молитвою, покаянням, постом, добрими ділами і вчинками людина з ласки Божої – може оздоровитись і зцілитись – душевно та тілесно.
Прибувши до храму Божого у Зарваницю, ми мали можливість побувати на Божественній літургії, яку відправляв о. Володимир спільно з о.Іваном, скористати із святої Тайни Покаяння, прийняти Святе Причастя, а по завершенні прийняти Святу тайну Єлеопомазання (Соборування).
Передати отримані святість і піднесення душі неможливо виразити словами. Там треба побувати.
Не можна забути науку, яку проповідував о. Володимир, наголосивши на тому, що «гріх – це стан, який людина любить, і в якому їй подобається перебувати. Але Бог є добрим і люблячим батьком, який прощає всі гріхи, якими б вони тяжкими не були. Проте, для цього нам потрібно щиро покаятись кожного разу, приступаючи до тайни Сповіді так, як би це було перший і останній раз. Будучи щирим з нашим Небесним Отцем, ми зможемо відчути, і прийняти Божу благодать.
В програму нашого паломництва входили відвідини колегіуму-інтернату «Знамення», де керівництво інтернату пригостило нас цілющим чаєм. На завершення Прощі ми пройшли Хресну дорогу, напилися Святої води. При цьому Отець Іван наголосив на тому,що Бог - це любов. Бог, любить і не хоче, щоб ми вічно страждали. Він створив нас, щоб ми любили один одного, як самого себе. Саме цього вчить нас Ісус Христос своєю жертвою на Хресті, а також Пресвята Богородиця, яка дуже страждала, дивлячись на муки Своєї Дитини. Дивним для нас є те, що і Марія, і Христос так нас люблять після всього, що людство зробило з ними. Так Бог вчить нас бути схожими на нього. Благословляти, коли нас проклинають, і любити, коли ненавидять.
Щиро дякуємо о. Івану, сестрам монахиням і Господу Богу за ті ласки, які ми отримали у цьому Святому місці.
«Любіть Марію, нашу Матінку, і робіть усе, щоб Вона була улюбленою!» (о. Піо)
Марія – Мати спасення, яка завжди терпеливо і ніжно проводить нас, своїх дітей, дорогою до Ісуса, дорогою, якою все своє життя йшла за ним. Ісус – це Дорога, Дорога Любові, Дорога віри, Дорога Хреста, Дорога…Дорога…Дорога…
Любов Сопівник, член Апостольства
Молитви Серця Христового