Владика Тарас Сеньків знову на Заліщицькій землі
В хвилини радості чи смутку ми завжди приходимо до храму. Адже саме тут, у цьому святому місці, ми можемо відкрити свою душу, молимось до Бога, просимо опіки, дякуємо за звершення наших найзаповітніших бажань, каємось. Саме в стінах церкви відчуваємо ні з чим незрівнянну велич Господньої ласки.
Ми , сучасники, повинні молитись за тих, хто спорудив нашу церкву Покрови Пресвятої Богородиці 150 років тому і бути вдячними тим, хто підтримав її в тяжкі часи перебування у підпіллі.
Відроджувалась наша Україна, а з нею і наша греко-католицька церква. І саме отець Тарас Сеньків був першим греко-католицьким священиком , який проводив Богослужіння в часи становлення нашої віри.
Сплили літа як тихі води сивого Дністра. Величний недільний передзвін 21 грудня 2014 року сповістив всіх, що до церкви Покрови Пресвятої Богородиці прибув отець Тарас Сеньків, але тепер вже Владика Тарас, єпарх Стрийський УГКЦ, доктор богословських наук.
Хвилюючі моменти зустрічі високо преосвященного владики громадою, священиками, молоддю. Велично звучить Архієрейська літургія. В душі кожного з нас , хто перебував у цей час у храмі, переплелись почуття радості, віри, надії, подяки, умиротворення.
Владика Тарас у своєму пастирському слові з хвилюванням згадував ті далекі часи, свою першу відправу в нашій церкві, величний спів церковного хору(тоді ще чоловічої капели «Гомін»), тих, з якими відстоював нашу греко-католицьку віру.
Цього святкового дня з рук владики Тараса отримали подяки ті парафіяни, які сприяли становленню нашого храму: п. О.Плеш , п. Д. Заполох , п.Д.Гандзюк, родини Бачинських та Сопилюків , а також отець
Іван Сендзюк, який вже майже 20 років є нашим парохом.
Кожен з присутніх на святковій Літургії приніс додому частинку Божого благословення владики Тараса Сеньківа – маленькі образочки чудотворної ікони Пресвятої Богородиці с. Дроговиж. Вручаючи їх кожному, владика Тарас промовив: «Прийдете додому, покладете образок до молитвеника.
І як випаде десь-колись, згадайте і помоліться за мене.»
Галина Ситник, парафіянка церкви
Покрови Пресвятої Богородиці