Божого благословення Вам, Отче!

 

11 липня – День народження нашого духовного пастиря, пароха храму Покрови Пресвятої Богородиці отця Івана Сендзюка.

З 1996 року у Заліщиках ревно служить громаді отець Іван, надаючи багато уваги парафіяльному життю. Стержнем релігійно-духовного життя нашої громади є богослужіння священика, який своїми проповідями і настановами, особистим прикладом допомагає духовно й інтелектуально удосконалюватись на шляху спасіння.

Отець Іван – наставник і провідник – щоразу збирає вірян на довірливу розмову. У нього вчимося любити, приймати Божу волю, бути інструментом у руках Творця.

За ці роки помітно активізувалась життєдіяльність нашої церкви. Організовуючи парафіяльне життя, кожен його напрямок, наш отець не залишає без уваги, з батьківською опікою турбується про свою паству і на високому рівні підтримує її.

Стараннями отця Івана, який вміло залучає до духовного життя мешканців Заліщик, гуртує духовну спільноту, здійснено багато вагомих справ.

У храмі Покрови Пресвятої Богородиці організовано групи Апостольства молитви, «Матері в молитвІ», церковні хори: чоловіча капела «Гомін» та дитячий хор «Ангелятко», які своїми молитвами, милозвучним співом прославляють Господа.

Настоятель храму постійно дбає про оновлення та красу духовної святині – здійснено прибудову, оздоблювальні роботи, іконорозпис, організовано опалення, проводиться реконструкція дзвіниці, в якій незабаром, окрім церковної крамниці, будуть діяти музей та спортивно –дозвіллєва кімната.

Великі зусилля докладає парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці у підготовку до відзначення 150-ліття нашого Храму.

Заліщани вдячні отцеві за організовану можливість участі в богослужіннях, які транслюються з церкви по радіо.

Опікується отець хворими людьми , відвідує їх домівки. Особливу увагу надає плідному вихованню молоді разом із духовними посестрами -монахинями. Сяйво душі священика падає променями на молоді душі і творить у них світло, в якому видно істину, а тепло родини є тією тихою пристанню, до якої завжди прагнемо повертатися.

Отець Іван передає слово Боже , навчає правди християнської віри учнів шкіл, гімназії, студентів агроколеджу, особливою увагою оточує вихованців обласного реабілітаційного багатопрофільного центру та обласного ревматологічного санаторію.

Впродовж усієї священичої діяльності працює для краси нашого храму, є добрим порадником та взірцевим християнином і сім’янином.

Отець Іван повсякденно є носієм Божої сили і Божого слова, Господніми руками у служінні ближньому, різними способами підтримує нашу єдність, несе Божий мир та спокій.

З участю отця Івана відбуваються усі громадські зібрання, урочистості та поминальні дійства, відзначання важливих історичних і суспільних подій. Наближаючи нас до Христа, розділяє з нами радість і смуток, тягарі та перемоги, випромінюючи священичий талант служіння Богові та Україні.

Молимось за те, щоб Бог беріг нашого отця у витривалості і вірності Заповідям Божим, провадив його своєю мудрістю, благословив рясно і кріпив у вірі, додавав терпеливості, сил, натхнення.

Всечесний отче! Ви берете силу з невичерпного джерела – молитви. Ви потрібні нам, як наставник і провідник, той, біля кого ми збираємось на довірливу розмову і від Вас вчимося любити, приймати Божу волю.

 

Тож благословенний, отче, будьте небесами,

Всевишній хай оцінює Ваш труд,

Хай зерна ті, що сієте між нами,

Плодами слави Божої зійдуть.

 

Хай Дух Святий Вас охороняє,

А Мати Божа у силі тримає,

Ісус Христос здоров’я посилає

На многії літа Вас благословляє.

 

Нехай Господь Вам щедро помагає,

Продовжить вік, примножить своїх ласк,

Нехай опіки з неба посилає

Сьогодні, завтра й повсякчас.

 

Церковний комітет, парафіяни, хори,

духовні спільноти храму Покрови

Пресвятої Богородиці м. Заліщики.

 

Верх щастя на вершині доброти

Навряд чи міг отець Іван Сендзюк, вступаючи у ветеринарний технікум, завбачити, що доля прикличе його зовсім до іншої професії. Свобода, казав Іван Павло ІІ, це не право робити те, що схочеться, це право виконувати свій обов’язок. І хоча дорога, яку пропоную Творець, не обіцяє бути безперешкодною чи передбаченою, на ній обов’язково знаходиш себе. Недарма ж кажуть, що шляхи Господні несповідимі.

Отож, у 1996 р. отець Іван став духовним наставником Церкви Покрови Пресвятої Богородиці в м. Заліщиках. То були непрості часи. Країна лише починала ставати на ноги, і люди шукали бодай якоїсь певності та підтримки. Звісно, подібної опори заліщани насамперед очікували віднайти у храмі, який на той час вже понад сотню років виднівся з-над дністрових берегів.

Я сама вже змалечку почала долучатись до церковних дійств – урочистих і водночас дуже родинних. Напевне, кожен горнувся не лише до молитви, а й до отцевих щирих та мудрих настанов, доброго погляду. Чимало людей тоді лише починали приходити до храму й до кожного було важливо знайти підхід, – аби людина не злякалась нових почуттів, що починали сходити в її серці, аби не понівечила паростки своєї віри. І отець Іван, схоже, зумів підібрати слова до кожного, хто цього потребував. Бо заліщицька спільнота вірян лише зростала – і кількісно й духовно. Розширилось братство й сестринство, було утворено зібрання членів Апостольства Молитви, матерів у молитві, а недільні та святкові Святі Літургії всі ці роки незмінно супроводжує винятковий спів народної аматорської чоловічої хорової капели «Гомін». Прихожани завжди раді докласти свою працю, аби прикрасити храм чи послужити спільній справі в церкві. У цьому безсумнівно чимала заслуга отця, адже він зумів налагодити єдиний механізм церковного життя, який тримається на загальній підтримці й любові.

До духовної праці в церкві Покрови Пресвятої Богородиці завжди активно залучалась і молодь. Декілька років тому було створено дитячий хор «Ангелятко», творчий кошик якого наповнений багатьма здобутками. Здається, ще не так давно з благословення настоятеля храму відбулася перш репетиція хору, але вже промайнуло цілих вісім років. За цей час голос дитячого хору неодноразово витав серед стін храму під час Різдва Христового, Великодня та інших релігійних свят. Голоси юних виконавців звучать так само урочисто та ніжно й на літургії Першого Причастя, під час вінчання молодят. Крім того, колектив хору перемагав у різноманітних конкурсах, і при нагоді він завжди долучається до місцевих творчих вечорів. «Ангелятком» заслуховувалися і в Зарваниці, і в Києві, і за кордоном, а зокрема в Румунії, Польщі, Чехії тощо.

Є при церкві й зібрання «Молодь Христова», де юні особи обговорюють теми подружнього життя, формування особистості, життя в соціумі.

Молодь і старші об’єднуються в спільні групи для дальніх поїздок за кордон, як-от Тезе. Двічі на рік, улітку та взимку, паломники отримують отцеве благословення та відправляються за пізнанням незвіданих країв, нового досвіду й себе.

Я теж неодноразово ставала учасницею життя церковної спільноти, і жодного разу не почувалася зайвою або не в своїй тарілці, хоча й не звідси родом. Навпаки, завжди прихильні парафіяни, уважний отець допомагали по-справжньому відчути себе важливою частинкою єдиного пульсуючого духовного організму. Чимало разів я отримувала непомірні подарунки, які ніколи не втратять свого місця в моїй скарбничці пам’яті.

Стояла спекотна літня пора. Повітря аж кипіло від жару, немов розігрітий чавун. Я, мала школярка, саме гостювала в бабусі. На днях мала відбутися проща до Зарваниці. Це була б моя перша поїздка до святого місця, тож я безмірно загорілася пропозицією взяти в ній участь, хоча й була основна перешкода – мене неабияк закачувало в транспорті. Проте нема лиха без добра, бо отець Іван погодився довезти мене на автівці, незважаючи на те, що в ній вже фактично не було місця. А в прощу вирушила й отцева дружина, яка тоді була при надії. Одним словом, я додала клопоту і дорога видалася справді непростою. Та враження, отримані від перебування в Зарваниці, залишились незабутніми. Як казав великий поет, це був верх щастя на вершині доброти.

Подібні вчинки вчать і нас допомагати ближнім вибиратися на такі вершини. Уже згаданий мною Іван Павло ІІ казав, що не всім дано бути творцями в прямому сенсі цього слова, однак кожному дозволено розпоряджатися своїм власним життям, і з нього цілком можливо зробити шедевр. Звісно, для цього потрібна велика сила духу та допомога духовного наставника. Але переконана, що в цьому плані заліщанам пощастило – вони мають направду гідний приклад.

 

Ірина Ковальчук

Всечесний отче Іване!

З нагоди Вашого 45 – ліття уродин

Засилаємо найкращі побажання

Ми благаємо в Бога для Вас благодаті,

Бо ще душ багато треба Вам шукати,

Вести їх до Неба, до Бога Отця.

Ви у Божім війську, отче, мужній воїн,

Хай Вам не забракне звитяги і сил.

Господь Вам промовив: «Аксіос!» - «Достоєн!»

Значить, що Вас вибрав з-між всіх Божий Син.

Хай врожайно буде на Вашій стежині,

Незламності духу Вам від всіх спокус,

А від нас велике спасибі Вам нині

І благословення хай несе Ісус.

За невтомну працю на Христовій ниві

Хай Господь дарує лиш роки щасливі.

За молитви Ваші, серце золоте

Хай любов Господня у душі увіте.

Апостолом бути непросто-

Це знає Господь.

Тому обирає для себе достойних,

Вклавши у серце безліч чеснот.

Бог дав Вам силу словом рятувати,

Ставши ліхтарем у темряві гріхів.

Моліться щиро й інших научайте

Законом Божим, що живуть впродовж віків.

Любов Христова хай огорне

Вас, отче, Церкву, цілий світ,

Хай Вам Господь сотворить в ласці

Благих і світлих многа літ!

 

 

Спільнота «Матері в молитві»,

«Молодь Христова»,

братство і сестринство,

адміністрація веб-сайту