Учися, дитино, бо вчитися треба!
Учися, голубко, хай розум не спить,
Хай серце і воля, і дух росте в силу,
Хай книжка розкрита любові навчить.

Учися, дитино, бо світ сей не батько –
Широкий, розлогий, мов поле в степу;
Знайти в нім дорогу той певно потрафить,
Хто власну в майбутнє торує тропу!

Учися, дитино, бо доля – не мати
Шукать її треба, – сама не прийде;
Лиш той її має, той щастя зазнає,
Кому розум сонцем в голівці зійде!

Учися, дитино. Бог буде з тобою,
З любов’ю тебе шануватиме світ.
Учися, щоб сіять добро поміж люди,
І житимеш вічно, не згине твій слід!

Учися, дитино, бо вчитися треба;
Шукай сонця правди, хай розум не спить;
Того що навчився – воді не залити,
Не взятий розбоєм, вогнем не спалить!