Відбулася піша проща в монастир отців Василіян села Улашківці на Чортківщині

Чернече життя в Улашківцях сягає своїми коренями княжих часів. Ще на початку XIV ст. кілька монахів поселилося у вапнякових печерах, в одній із яких була капличка Різдва св. Івана Хрестителя. Були часи, коли монастир, пограбований татарськими ордами і турецькими військами, ледве животів. Однак ченці цієї обителі продовжували своє подвижницьке життя, а монастир розбудовувався. Через деякий час вони принесли сюди старовинну ікону св. Івана Хрестителя, яка незабаром набула серед побожного люду слави чудотворної.

 У 1678 р. монахи збудували нижче від печер дерев’яну церкву Різдва Пречистої Діви Марії (там сьогодні стоїть кам’яний хрест). Саме в ній на початку свого перебування в монастирі знаходилася ікона Пресвятої Богородиці (написана за зразком Белзької). Хоча сам монастир не один раз потерпав від бусурман – був зруйнований і пограбований, але ікона Божої Матері чудом залишалася непошкодженою.

Над печерами, біля Вічного джерела, у 1720 р. ченці спорудили ще одну дерев’яну церкву Преображення Господнього. Приблизно в 1730 р. дерев’яну церкву Різдва Пречистої Діви Марії перенесли на вершину узгір’я (неподалік від того місця, де згодом поставили сучасну кам’яну церкву) і посвятили на честь Благовіщення Пречистої Діви Марії. Поряд із нею у 1738 р. побудували просторі монастирські приміщення.

У 1740 р. монастир був розорений російськими військами генерала Мініха: все цінне церковне майно – рукописи, книги та ікони, в тому числі й славний образ Божої Матері – було вивезено. Існує припущення, що ікону Богородиці викупив у російських військових Симеон Рациборський. Згодом, 1765 р., його родина повернула її василіанам. 4 жовтня 1773 р. єпископ Лев (Шептицький) проголосив Улашківську ікону Божої Матері чудотворною.

Упродовж 1783–1803 рр. було споруджено нові монастирські будівлі та каплицю (архітектор Юліан Майкут). А в 1860–1867 рр. за проектом архітектора Альдаберта Гаара збудували нову кам’яну церкву. На головному престолі храму примістили чудотворний образ Божої Матері, а на бічному престолі – чудотворний образ Івана Хрестителя.

Наприкінці XIX – у першій половині XX ст. Улашківський монастир із своєю чудотворною іконою Божої Матері був для східного Галицького Поділля другою Зарваницею. В 1896 р. до нього було долучено василіанський осідок с. Михайлівки, що над Збручем.

Під час Другої світової війни монастир зазнав руйнувань. У 1946 р. його закрили, а монахів вивезли на заслання. У радянський час в Улашківцях, у монастирській церкві, зберігали зерно, потім цемент, а пізніше вона довший час була в запустінні. Бічні вівтарі – св. Василія Великого та Івана Хрестителя – забрали до церкви с. Сосулівки. Чудотворну ікону Божої Матері передали до улашківської парафіяльної церкви. Кам’яну огорожу навколо монастиря було розібрано, а з її матеріалу побудовано конюшні конезаводу в с. Ягольниця. Монастирську бібліотеку спалили на подвір’ї самого монастиря.

Відновив свою діяльність Улашківський монастир лише у 1990 р. Завдяки старанням отців василіан, жертовній матеріальній допомозі та праці парафіян с. Улашківці, монастир і церква були підняті з руїн. А в 2001 р. було збудовано капличку Святого Йосафата Кунцевича. 31 травня 2009 р. під час урочистостей в Улашківському василіанському монастирі було офіційно оголошено, що монастирська церква Різдва Пресвятої Богородиці піднесена до статуту базиліки і стала духовно спорідненою з папською базилікою Санта Марія Маджоре в Римі.