Учися, дитино, бо вчитися треба!

Учися, дитино, бо вчитися треба!
Учися, голубко, хай розум не спить,
Хай серце і воля, і дух росте в силу,
Хай книжка розкрита любові навчить.

Учися, дитино, бо світ сей не батько –
Широкий, розлогий, мов поле в степу;
Знайти в нім дорогу той певно потрафить,
Хто власну в майбутнє торує тропу!

Учися, дитино, бо доля – не мати
Шукать її треба, – сама не прийде;
Лиш той її має, той щастя зазнає,
Кому розум сонцем в голівці зійде!

Учися, дитино. Бог буде з тобою,
З любов’ю тебе шануватиме світ.
Учися, щоб сіять добро поміж люди,
І житимеш вічно, не згине твій слід!

Учися, дитино, бо вчитися треба;
Шукай сонця правди, хай розум не спить;
Того що навчився – воді не залити,
Не взятий розбоєм, вогнем не спалить!

«За всіх Ти молишся, Благая, за тих, що з вірою прибігають під могутній Твій Покров, бо іншого порятунку перед Богом ми грішні і немічні не маємо»

(Молебень до Матері Божої)

Любов до святих місць і монастирів породила у людей звичай подорожувати. Багато людей з торбою за плечима і молитвою на устах терпеливо у будь-яку пору року йдуть до святих місць. Вони часто несуть туди своє горе, а у стінах обителі на святому місці знаходять поміч, відраду й утіху.

Святі місця є розсадниками віри і духовної освіти.

31 травня 2013 року група дітей, їх наставників Заліщицького обласного багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, о.Онуфрія Швигара, сестри-служебниці Діонісії Трач взяли участь в обласній Прощі інтернатних закладів в Марійському центрі с. Зарваниця Теребовлянського району, присвяченій Міжнародному дню захисту дітей. Цей рік, 2013 – проголошено роком Святої родини, сім’ї. Для багатьох дітей нашого закладу сім’єю є навчальний заклад.

Люди планують свій день, тиждень, навчання, відпустки тощо. Дуже відрадно, що вже вдруге обласне управління освіти запланувало і організувало цю Прощу в райському куточку Тернопілля – Зарваниці.

Діти побували на Святій Літургії, взяли участь у Святих Таїнствах, пили освячену джерельну цілющу воду. На своєму невеликому концерті дякували Всевишньому і прославляли нашу Небесну заступницю. Випускниця нашого навчально-реабілітаційного центру Тетяна Гільова виконала пісню «О, Царице!». Вихованців інтернатних закладів від щирого серця дарували художні номери, робили це зворушливо. Болем у серці одзивалося те, коли діти, які не чують, не говорять висловлювали це мімікою, жестами рук під фонограму. Дружньою ходою всі вирушили до чудодійного образу Зарваницької Божої Матері, поклали кошики з травневим різноцвітом та із своїми просьбами-мольбами поцілунком приклалися до Цариці Неба і Землі. У Прощі взяли участь запрошені гості – зі Словачиини, вихованці гімназії Блаженного Петра-Павла Гойдича, з Польщі – голова профспілки працівників освіти Цєшинського повіту Ядвіга Лінцер та інші.

Завідувач сектору спеціальної освіти та охорони дитинства управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації Моравська Н.С. подякувала всім учасникам цього духовного форуму за змістовно підготовлену концертну програму, за ту велику роботу, яку проводять вчителі та вихователі з молоддю. Кожен із нас призадумався в ту мить, як своїм особистим прикладом ми виховуємо, чи воістину ми є практикуючими християнами, чи допомагаємо повсякчас дітям протистояти спокусам, шукати правду і справедливі закони (Божі Заповіді), жити в надії, мужньо і терпеливо переносити випробування.

Це паломництво до Святого місця, де з’являлася Божа Матір, є нашим духовним відродженням, ми свято бережемо наші звичаї і традиції та духовно кріпимося у вірі.

На зворотній дорозі додому ми зупинилися серед гарної подільської природи у мальовничій місцевості поблизу с. Язлівець Бучацького р-ну, біля уцілілих мурів старовинної фортеці, збудованої у ХІІІ ст. Тут же знаходиться санаторно-лікувальний заклад та старовинний монастир Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, засновницею якого була ще у далекому 1862 Блаженна Марцеліна Даровська. Тут ми отримали притулок від дощу, гарячий чай, щиру молитву, склали нашу скромну пожертву, а відтак пройшлися парком, який з усіх боків обступили невисокі гори, вкриті густим лісом. В добре доглянутому парку, огородженого старовинними мурами, росте багато різноманітних дерев (навіть гінкго), кущів, квітників, є тут і відпочинкові атракціони. Все це створило тут своєрідний пейзаж.

Спускаючись вниз по схилу до гробниці поховання сестер-служебниць і разом з о.Онуфрієм, віддали їм шану. Всюди тут царить таємничий спокій і порядок, витає дух при задуми і вічності.

Піднявшись на верх, ми, замилувані пташиним співом повернулися до нашого автобуса. Із цим чарівним подільським куточком, по можливості, ми радимо ознайомитися кожному. Це унікальна галицька частинка нашої історії.

Нехай благословить нас Всевишній і допоможе зрозуміти, що ми є невід’ємною частинкою Вселеної і наш обов’язок допомогти молодому поколінню стати сильними і чесними особистостями, з високим почуттям гідності. Показати неповностправним дітям, що життя з Богом має мету і сенс.

Висловлюємо щиру подяку нашому духовенству, обласному управлінню освіти, відділу з питань освіти Заліщицької райдержадміністрації за надану можливість зцілення та одухотворення.

                                                                                                                                                                                              Учасники Прощі

  Школа та церква подібні у своєму покликанні!

«…Школа і церква подібні у своєму покликанні “Навчати всі народи” (Євангеліє від Мт. 28.19). Важливим завданням педагогів і священиків є усвідомлення високої гідності людини – синівства Божого. Людина створена Богом на Божий образ і подобу (Бт. 1.27). Тому її не можна розглядати як маленький гвинтик у великому механізмі, як це було в часи комуністичної ідеології. Подібні погляди, на жаль, притаманні й нашому часові дикого матеріалізму та глобалізації…» – такими словами звернувся о. Іван до учасників Всеукраїнської конференції керівників закладів освіти України «Відроджені гімназії України», що проходила у Заліщицькій державній гімназії ім. братів Гнатюків із 13 по 15 травня.

Святочні Передзвони

У храмі міста - ризи, хоругви,

Біблійні оповідки та ікони...

Тут коліноприклонно й смирно ви

Пасхальні слухаєте передзвони.

При них минає місиво тривог,

Лиш незабутня доля України

Та ще рідня з якою завше Бог,

І ми завжди з молитвами своїми.

У світлі свіч, лампадок мерехких

Христос терпіння п'є незмірну чашу...

Ми згадуєм тут мертвих і живих,

І молимось за них та землю нашу.

О Боже, наше каяття прийми!

Прийми молитву і спокуту вірних!

Здається, що ангелики крильми

Вітають нас на небосхилі зірнім.

І вже душа спілкується з Христом,

І правлять нею лиш Його закони.

На терени її, мов на престол,

Усілися пасхальні передзвони.

***

Зайнявся день, як дзвін пасхальний - день,

Веселка сонця заяріла в небі:

Великдень нині по землі іде!

До кожного. До мене і до тебе.

Його неділя вербна привела,

Принесла паску, писанок намисто.

Знялося ввись святочну - без крила -

Моє розвеснене, квітуче місто.

Мережать ластівки Дністра каньйони,

Піднявся жайвір стрімко до небес,

Несуть пасхальну звістку люди й дзвони:

"Христос Воскрес! Воістину Воскрес!"

Петро Мельник